CNC обробка мідних виробів

Особливості різних мідних матеріалів та рекомендації щодо вибору: 1) Чиста мідь: найкраща електропровідність та теплопровідність, підходить для електричних та теплообмінних компонентів; 2) Латунь (мідно-цинковий сплав): краща міцність та зносостійкість, відмінна оброблюваність, підходить для сантехніки, металовиробів; 3) Бронза (мідно-олов'яний сплав): висока міцність, зносостійкість, корозійна стійкість, підходить для підшипників, шестерень та інших механічних деталей; 4) Мельхіор (мідно-нікелевий сплав): відмінна корозійна стійкість та ударна в'язкість при низьких температурах, підходить для морських проектів та прецизійних приладів. При виборі необхідно враховувати електропровідність, міцність, корозійну стійкість та собівартість.

Мідь має м'яку структуру, легко обробляється до високої точності: точність розмірів може досягати ±0.005mm, геометричні допуски можуть досягати 0.01mm/m; шорсткість поверхні за допомогою прецизійної обробки та полірування може досягати Ra0.02μm (дзеркальний ефект). Для загального застосування економічна точність обробки становить ±0.01mm, шорсткість поверхні Ra0.8μm; для високоточних додатків може досягати ±0.002mm, поєднання з прецизійним шліфуванням може отримати вищу якість поверхні. Якість поверхні після обробки також може бути додатково покращена шляхом подальшого полірування та гальванізації.

Методи запобігання окисленню та зміні кольору мідних виробів: 1) Використання спеціальної різальної рідини для міді під час обробки для утворення захисної плівки; 2) Своєчасна обробка поверхні після обробки, така як гальванізація (нікелювання, хромування, золотіння тощо) може ефективно ізолювати повітря; 3) Для продуктів, які не потребують електропровідності, можна провести фарбування або пасивацію; 4) Використання спеціальних захисних засобів для міді для утворення прозорої захисної плівки; 5) Використання вакуумного упакування або вологозахисного паперу при упаковці, уникнення вологого середовища; 6) Зберігання в сухому середовищі, уникнення контакту з корозійними газами. Ми можемо надати найбільш підходящу схему захисту від окислення відповідно до ваших умов експлуатації.

Основні причини вищої собівартості обробки міді порівняно зі сталлю: 1) Вартість сировини: ринкова ціна міді значно вища за ціну звичайної сталі; 2) Ефективність обробки: мідь м'якша, під час обробки легко утворюється налипання, що вимагає більш частистої заміни інструменту, знижує ефективність обробки; 3) Вартість інструменту: обробка міді вимагає вищої якості інструменту, зазвичай використовуються дорожчі інструменти з твердого сплаву або алмазні інструменти; 4) Обробка поверхні: мідні вироби часто потребують більш складної технології обробки поверхні для запобігання окисленню; 5) Контроль якості: мідні вироби часто використовуються у високоточних випадках, вимоги до контролю більш суворі, що збільшує витрати на контроль якості. Але відмінні властивості міді роблять її незамінною у конкретних додатках.

Основні відмінності в оброблюваності між латунню та бронзою: 1) Властивості різання: латунь (особливо свинцева латунь) має відмінні властивості різання, стружка легко ламається, хороша якість поверхні; бронза (наприклад, олов'яна бронза) має більший опір різанню, стружка більш в'язка, потребує оптимізації параметрів різання; 2) Якість поверхні: латунь легше отримати високу гладкість поверхні; бронза після обробки поверхня може потребувати більше полірування; 3) Зносостійкість: бронза зазвичай більш зносостійка, ніж латунь, підходить для виготовлення підшипників та інших зносостійких деталей; 4) Теплопровідність: латунь має кращу теплопровідність, ніж бронза, більш підходить для деталей теплообміну; 5) Зварюваність: латунь має кращу зварюваність, бронза складніша для зварювання. Ми будемо регулювати технологію обробки відповідно до характеристик матеріалу, щоб забезпечити найкращий ефект обробки.

Поширені способи обробки поверхні мідних виробів: 1) Гальванізація: золотіння (підвищення електропровідності та корозійної стійкості), сріблення (найкраща електропровідність), нікелювання (підвищення зносостійкості), хромування (естетика та корозійна стійкість); 2) Хімічна обробка: окиснення та фарбування (отримання різних кольорів), пасивація (утворення захисної плівки від окислення); 3) Механічна обробка: піскоструминна обробка (матовий ефект), полірування (від звичайного до дзеркального полірування); 4) Покриття: фарбування, напилення пластмаси (підходить для декорування та захисту в специфічних середовищах); 5) Електрополірування: отримання високої гладкості поверхні та корозійної стійкості; 6) Гаряче цинкування: наприклад, гаряче цинкування, гаряче олов'янне покриття тощо для підвищення зварюваності або захисту від окислення. Вибір способу обробки поверхні повинен враховувати умови експлуатації та вимоги до продуктивності.